Історія розвитку різьби по дереву
Найдавніші пам'ятки
народного мистецтва на території сучасної України, що дійшли до нас, належать
до епохи палеоліту (20 тис. років до н. е.). Це вироби з кістки, оздоблені
різними геометричними мотивами. Їх знайшли археологи під час розкопок
Мізенської стоянки на Чернігівщині. Предметів із дерева із тих далеких часів не
збереглося. Пізніше почала розвиватися кераміка, ткацтво, художня обробка
кістки, а потім і дерева
Татаро-монгольська
навала затримала розвиток ремесел, знищила численні їх досягнення. Центри
ремесел переміщуються з Києва, Чернігова та інших міст Галицько-Волинської
землі. Ця земля менше потерпіла від монгольської навали. Під час князювання
Данила Галицького художні ремесла, у тому числі й деревообробка, досягають
значного розвитку
В 18-19 ст.
остаточно формуються центри народного мистецтва — народні художні промисли.
Після 1861 року народні промисли одержують подекуди новий творчий розвиток. Їх
центри: Полтавщина, Київщина, Гуцульщина, Поділля, Лемківщина де формується
своя стилістика оформлення, характер орнаменту, прийоми виконання.
В
архітектурно-меблевому виробництві різьбленням прикрашають балки-сволоки,
стовпці, столи, лави, скрині у Західних областях України, а також вибійчані
дошки прикрашали рослинним орнаментом